Він волинянин. Учився на фотографа й любив знімати весілля. Розбирається в електриці, працював водієм у фермерському господарстві. Висаджує малину, але любить полуничне варення. Олександр – добрий господар: до війни мріяв посадити сорт «Марівела» й зробити крапельний полив городу. Тепер каже, буде лише керувати процесом. У травні отримав тяжке поранення біля Попасної. За чотири місяці йому зробили шість операцій, лікували у вісьмох медзакладах.

 

Боєць дякує Богові, що залишився живим і якісним засобам захисту, які вберегли.

Він будівельник і загартований у боях воїн. Він понад усе цінує життя, але готовий віддати його за Україну. «ФІЛОСОФ» не любить соцмереж, а любить міцну каву. Заварює її навіть у найгарячіші фронтові моменти, мовляв: як це, воювати й кави не випити? Рашистський «лєпєсток» відірвав йому п’яту, але боєць каже: повернеться в стрій, бо його досвід і знання на «нулі» безцінні.

Він аграрій. Родом із Рівненщини. Любить село й дивитися, як буяє пшениця та ростуть соняхи. До війни будував плани на старість, а тепер мріє лише потримати на руках онуку, яка нещодавно народилася в Польщі. Рідні Руслана Матвійовича евакуювалися із Запоріжжя в Європу. Він – пішов боронити рідний дім. Перше поранення отримав 2 квітня в Мар’янці, друге – 27 липня біля Лисичанська. В обох випадках врятував бронежилет. Чоловік шкодує, що не зможе через поранення повернутися на передову. Руслан Матвійович гарно співає та грає на гітарі.

Він учитель-історик, який пише вірші, й науковець, який мріє закінчити дисертацію. Але через рашистів не може цього зробити. Він із 2014-го на війні. Його тіло пошрамоване й прикрашене символічними татуюваннями. Він збирається вчителювати після Перемоги, а поки що відновлюється після поранення. Каже, збирається знову на «нуль», визволяти рідну землю від російських окупантів, щоби потім досхочу обіймати кохану й діточок.

Броннік. 2022.

 

25х29х1,5 см.

 

Пластик, бронесплав, акрил.

 

 

Родючі поля, якими знана Україна, за час війни перетворилися на поля бою. Пшениця та снаряди, ріпак та ракети, трактори та танки. Ці сюрреалістичні сюжети стали шокуючою буденністю. Наша рідна земля стала бронежилетом. Поєднання неймовірної краси та болючого жаху ранить у саме серце. Серце бійця, яке оберігає бронежилет. Рани землі все одно, що рани на людському тілі, болять, ниють, потребують догляду та захисту. Нехай неймовірні українські пейзажі стануть мирними та цілісними якнайшвидше.

 

Тіберій Сільваші (1947 р. н.) — один зі знакових творців сучасного українського мистецтва. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року.
Художник-абстракціоніст, теоретик «кольоропису», куратор, один із засновників та ідеолог об’єднання мистецької групи «Живописний заповідник» і декількох інших українських та міжнародних художніх групувань, діяльність яких суттєво впливала на розвиток напряму.
Твори Сільваші є окрасою багатьох музейних колекцій, зокрема Мюнхена, Відня, Нью-Джерсі, Запоріжжя, Харкова, Ужгорода, Києва, а також приватних колекцій у Європі та США. Живе й працює в Києві.

Без назви. 2022.

 

25х30х2 см.

 

Композитний матеріал, змішана техніка.

 

 

Навіть після найтемнішої ночі настає світанок. Ця істина незаперечна, як і повна гармонія чорного та білого кольорів, яку використовує митець для створення свого арт-об’єкта. Ця лаконічна й водночас промовиста робота нагадує нам про те, що внесок кожного важливий. За кожною плитою, за кожним бійцем, за кожним українцем стоїть Україна. Ми всі єдині, кожен — частина цілісної незалежної України, вільного демократичного світу. Ця суть непорушна, як гармонійний союз чорного та білого кольорів.

 

Олексій Сай (1975 р. н.) — сучасний український художник, який працює з різними медіа, проте найбільш знаний своїм авторським винаходом — практикою Excel-Art.
Закінчив Київський художньо-промисловий технікум за спеціальністю графічний дизайн та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Номінант премії PinchukArtCentre 2009 року. Митець веде активну виставкову діяльність в Україні та за кордоном. Так роботи художника експонувались у Black Square Gallery (США), Saatchi Gallery (Велика Британія), Bunsen Goertz Gallery (Німеччина) тощо.

Protect!. 2022.

 

30х26 см.

 

Метал, акрил.

 

 

Лаконічний живопис Леоніда Колодницького робить твір зрозумілим без слів. Художник малює швидко й чітко, ніби піддаючись неконтрольованому імпульсу, що йде зсередини.

 

Букви, розкидані по полотну, з’єднані витіюватою лінією, яка, блукаючи поверхнею плити, прокладає шлях до серця воїна, до серця України, до серця, що пульсує свободою та любов’ю. Ця лінія веде наш погляд і спонукає до народження імпульсу об’єднання, прояву колективної сили та стійкості. Protect! Захисти!

 

Леонід Колодницький (1961 р. н.) — український живописець. У 1992 році закінчив Харківську академію дизайну та мистецтв (відділення монументального та декоративного живопису). Також є професійним художником-реставратором, понад 10 років працює в Національному заповіднику «Софія Київська». Твори митця прикрашають приватні колекції в Україні та за кордоном.
Живопис Леоніда Колодницького останні роки тяжіє до абстрактного експресіонізму. Майстерне вміння митця використовувати пластичні можливості ліній допомагає йому створювати багатосюжетні композиції, у кожній з них важливим є гармонізація внутрішнього простору.

Янгол, який переступає через вибух. 2022.

 

45х45 см.

 

Полотно, броня, папір, змішана техніка.

 

 

Янгол, який переступає через вибух, ніби незримий образ захисника, присланий для оберігання та захисту кожного українця на своїй землі.
Класичні музейні рами, які частково обрамляють твір, ніби фіксують довгу історичну спадщину України, а лаконічний сучасний підрамник відкриває шлях до творення новітньої історії та майбутнього сучасної країни. Разом вони формують простір для переосмислення нашої ідентичності, цінностей і бачення майбутнього. Де все точно буде Україна!

 

Антон Логов (1984 р. н.) — український художник, працює з живописом, графікою, скульптурою, відеоартом та інсталяцією. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Із 2008 року веде активну виставкову діяльність в Україні та за кордоном, його твори є важливою частиною багатьох вагомих виставкових проєктів українського сучасного мистецтва. Логов є переможцем конкурсу молодих митців OBJECTS art prize 2020. Живе та працює в Києві.

Без назви. 2022.

 

25х30х2 см.

 

Керамічна плита, змішана техніка.

 

 

Художниця не дала цьому арт-об’єкту назву, залишивши нам, глядачам, простір для осмислення та відчування. Крізь грубі рвані отвори, залишені пошкодженнями плити, пробиваються ніжні тендітні квіти.
Квіти — живі істоти, подаровані нам природою, покликані прикрашати наше життя, дарувати щастя, аромат та яскраві барви. Ми вкладаємо в них любов, турботу й ніжність, яку передаємо дорогим, рідним і коханим людям. Вони символ надії, святкування та продовження життя, як і бронеплити, що захищають життя бійців.

 

Світлана Ратошнюк (1975 р. н.) — сучасна українська мисткиня, що працює з текстилем. Закінчила Київський художньо-промисловий технікум за спеціальністю графічний дизайн.
У художній практиці мисткиня, поєднуючи захоплення текстилем, стародавніми українськими вишиванками, індійськими тканими виробами та багатий професійний та особистий досвід, створює неймовірні промовисті картини та об’єкти з текстилю.
Мисткиня є учасницею багатьох мистецьких проєктів в Україні та Європі.

Без назви. 2022.

 

25х30х2 см.

 

Метал, газова горілка, пісок.

 

 

Звернімо увагу на те, що важливо! Випалена вогнем мішень ніби гіпнотизує та привертає всю увагу на себе. Кольори блакитного безхмарного неба над головою та випаленої землі, що співіснують поряд, — драматична реальність України сьогодні. Але головний герой цього об’єкта — лаконічний кратер пострілу. Художник ніби вказує нам на те, що дрібниць не існує. Те, що може здаватися невеликою шкодою, як кола по воді, формує потенційно трагедію для людства. Увага — найдорожча валюта сучасного суспільства. Направимо її на збереження життя.

 

Назар Білик (1979 р. н.) — відомий український скульптор, автор робіт у публічному просторі. Його роботи знаходять визнання по всьому світу. Учасник численних виставок, бієнале, арт-ярмарків та ключових аукціонів за кордоном (США, Європа) та в Україні. Його роботи є прикрасою багатьох міжнародних та українських приватних колекцій. У публічному просторі скульптури Білика представлені в Києві, Les Jardins d’Etretat (Франція), San Martin de Tor (Італія) та ін. Закінчив Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені М. Бойчука та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. У 2008 році став аспірантом творчих майстерень Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Живе та працює в Києві.