Геннадій, сержант – «ДІД». 56 бригада

«ДІД» каже, молитва дає сили! А коли молишся на своїй землі, яку захищаєш, — молитва в рази сильніша! Він просить у Бога добра своїм рідним і онукам, яких має четверо. Молиться за український народ і за найскорішу Перемогу України. «ДІД» хоче повернутися до мирних справ — вирощувати пшеницю на рідній Кіровоградщині, майструвати по дереву й металу. Вірить, що лікарі допоможуть, і він зможе це робити попри уражену ключицю. Це сталося вранці 31 липня в Пісках. «ДІД» сидів в окопі, куди й прилетіли три міни. Життя бійцю врятував бронежилет. Коли чоловік згадує про травму, згадує бої, побратимів, згадує те, що воліє забути, але ніколи не забуде і не пробачить ворогові! Це біль і втрати України. Утім, знає напевне – росія буде ще довго розплачуватися за цю війну.

Олег – «АПЕЛЬСИН». 57 ОМПБр, 34 бат.

«АПЕЛЬСИН» не багатослівний – важко після поранення. Пройшовши Лисичанськ і лінію фронту, каже, трохи не пощастило в Тошківці. Там росіяни розстрілювали будинки з танків. Олега накрило плитою. Чоловік залишився живим, але уражений спинний мозок не дозволяє йому пересуватися без інвалідного візка. Народився в Казахстані в родині військового. Сім’я багато переїжджала. Олег відслужив за призовом у ракетних військах. У мирний час працював водієм і мріяв про звичайне життя, риболовлю, походи в ліс. Тепер увесь його світ — це його дружина Наталка. Саме вона допомагає йому повертатися до оптимістичного життя. І завдяки їй Олег написав першу в житті картину про руде кошеня, яку назвав «Апельсин».

Віктор – «ЇЖАК». 224 батальйон

«Вийшов «ЇЖАК» із туману і йде на війну з москалями!» – він так жартує про свій позивний. Отримав його за «колючу» вдачу. Замолоду Віктора ледь не звільнили з заводу, бо намалював на молоковозі тризуб. У зрілому віці — отримав попередження, бо побив москалів у Москві, за зневажливе ставлення до українців. У 2016-му він просився на Донбас, але не взяли за віком. До повномасштабного вторгнення чоловік працював на будівництві в Польщі. Коли на Батьківщину прийшли путінські війська, довго не роздумував, що робити, – приїхав і записався до лав Збройних Сил. Тепер він військовий медик. «ЇЖАК» отримав поранення 4 серпня на Запорізькому напрямку. Його знайшли непритомним. Далі були 5 діб у комі й госпіталі по всій країні. Донька Віктора теж військова медикиня. Син проходить останні погодження перед прийомом в армію, а дев’ятирічний онук збирає гроші на підтримку ЗСУ.

 

«ЇЖАК» упевнений – у цій війні Україна бореться і за себе, і за весь цивілізований світ. Бореться й переможе!